Якого кольору небо?

У 1858 році вчений Вільям Гладстон зауважив, що у «Ілліаді» та «Одіссеї», попри детальні описи складних деталей одягу, обладунків, зброї, рис обличчя, тварин, рідко називаються кольори, а згадані чомусь незвичні: залізо і вівці - фіолетові, мед – зелений, а море – кольору вина.
З часом виявилося, що у багатьох мовах немає звичного для нас розрізнення семи кольорів веселки. Тут варто згадати і англійську, де блакитному і синьому відповідає blue, хоч це зовсім не означає, що різниці між відтінками британці чи американці не бачать. Існує навіть модель появи назв кольорів у процесі розвитку мови: темний і світлий (чорний і білий) – червоний –жовтий – зелений – синій – інші відтінки. А якщо виникає потреба описати певну барву, то використовують метафори.
Гай Дойчер, автор книги «Through the language glass», провів експеримент. Коли у нього народилася дочка, дослідник навчив її назв усіх кольорів, крім блакитного. І одного погожого дня, коли Альмі було вже 3 роки запитав її: «Якого кольору небо?». Дочка дослідника не змогла відповісти одразу. А, подумавши, сказала: «Білого». Бо саме цей колір здався їй найбільш схожим на ясне небо. І наступних півроку досліднику довелося вивчати з дочкою слово blue, якого бракувало в лексиконі.